k2FtbBdWr1

Ідеї В.О.Сухомлинського в основі формування нової української школи

 

Присвятити життя дітям і «віддати їм своє серце» чи до снаги це сучасному вчителю? Чи кожен хто набрав необхідну кількість балів може бути вчителем? Школа – це не місце, куди ходять на роботу і заробляють гроші, це, власне, спосіб життя і саме життя. Вчителем не стають, вчителем народжуються. У роботі вчителя немає дрібниць. Лише «справжній вчитель» знає з яким настроєм його учень переступив сьогодні поріг школи, чи готовий він сприймати той потік інформації, що підготували йому вчителі. Чи це реально? Так. Але варто бути, як і В.Сухомлинський, фанатом своєї справи. Василь Олександрович був дбайливим господарем. Він добре знав, що він буде «засівати», як «підготувати для цього поле» і як за ним «доглядати», щоб отримати «гарний врожай». Це дуже копіткий і довготривалий процес і варто набратися багато терпіння. А ще зовсім не зайвими будуть помічники – це батьки. Виховання – це складна наука і, щоб життя не ставило «незадовільно», варто багато вчитися. Геніальними і одночасно простими були курси для батьків, започатковані великим педагогом при Павлиській середній школі. Це був захід не для звітності і статистики, а для самого життя. Батьки відвідували цю школу задовго до того, як їхні діти підуть навчатися. Їх знайомили з основами психології дитини, основами педагогіки. Це були аксіоми виховної методики В.О. Сухомлинського. Головна відмінність полягала у практичній спрямованості його роботи та всього колективу Павлиської школи. Педагог був переконаний, що лише залучивши багатовіковий досвід народної педагогіки, культурно-історичних традицій і звичаїв можна сформувати “корінь духовності”, “серцевину людини – любов до Батьківщини”. І провідну роль у цьому відіграє саме вчитель як фахівець та психолог. Існує цікаве порівняння досягнення цілей, які ми ставимо собі у житті, з перепливанням річки. Коли ти стоїш на березі і хочеш перепливти на інший берег, то потрібно пливти трішки вище наміченої цілі, адже тебе, хочеш ти цього чи ні, буде зносити течія. Так і в житті, ставлячи перед собою конкретну мету, завжди варто пам’ятати, що життя внесе свої корективи. Навчити і підготувати до цього дитину має школа. Надважливим є виховання віри у власні сили. Часто після перших спроб та невдач у дитини пропадає інтерес і з’являється розчарування у собі та розпочатій справі. Якщо тато чи уважний вчитель зможуть без зайвого тиску переконати дитину зробити ще одну спробу і тактовно допоможуть, то можна впевнено сказати, що перша сходинка до вершини, яка називається «віра в себе» подолана. Попереду важкий і тривалий шлях злетів і розчарувань, але дитина прямуватиме по ньому впевнено. Для цього потрібно небагато – не просто слухати дитину, а намагатися її почути. Зовсім не кожен може осилити складні навчальні предмети, але у кожному варто посіяти зерно людяності, доброти та справедливості. Неможливо переоцінити роль вчителя початкових класів у вихованні дитини. «Правильний шлях виховання не в тому, щоб виправляти допущені помилки в ранньому дитинстві, а в тому, щоб не допускати цих помилок…». Для маленької дитини вчитель початкових класів стає людиною, яка асоціюється з матір’ю і має її повністю замінити. Хорошим помічником для вчителя повинна бути природа. «… Вивести дітей на галявину, зайти з ними до лісу, до парку – справа куди важча чим провести уроки», – писав Василь Олександрович.


Розповісти у соціальних мережах



Ще більше новин: