k2FtbBdWr1

Кам’янеччина попрощалася із Новітнім Героєм Василем Колодієм

IMG_3821

16 листопада мешканці Кам’янеччини попрощалися із учасником бойових дій АТО Василем Колодієм. Він відійшов від нас у молодому віці – 23 роки. Залишились у Василя батько і мати, старший брат з сім’єю. Попрощатись із Героєм прийшли голова РДА Володимир Кирилич, голова районної ради Тарас Келеберда, міський голова Олег Омелян, Народний депутат України Михайло Бондар, бойові побратими, громадськість. Кожен у молитві, у своєму серці щиро звертався до Милосердя Божого, щоб душа Василя знайшла вічний спокій, а рана материнського серця боліла якомога менше.

“Споглядаючи на бездиханне тіло і, споглядаючи на цей портрет, де ми бачимо Василя ще усміхненим, життєрадісним, у якого було багато різних мрій і сподівань, ми мимоволі запитуємо себе, чому так сталося, що так швидко, у молодому віці Василь закінчив своє земне життя? Але кожен із нас не може до кінця пізнати волю Божу, не може пізнати Боже Провидіння”, – сказав настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці о. Володимир Котоус. Бо, як далеко небо від землі, так далекі Божі задуми від людських. – “Кожен з нас промовляє слова молитви “Нехай буде воля Твоя”. І сьогодні батьки, всі рідні Василя підкорилися цій волі Божій. Василь прожив коротке життя, але воно було насиченим. Він був військовослужбовцем. Він повернувся із того пекла на Сході, яке ще й зараз є, де наші хлопці захищають і виборюють волю і незалежність нашої країни. Завдяки Божій волі, завдяки невпинним материнським молитвам Василь повернувся з АТО додому, знову побачив своїх матір, батька, рідних і близьких. Але їхня потіха і радість була короткочасною. Прийшла важка хвороба, з якою Василь боровся з усієї сили. Ми  цілою спільнотою молилися за здоров’я Василя, зверталися до Милосердя Божого, щоб Господь почув наші молитви, щоб підняв його з важкої хвороби. Щоб він знову увійшов у спільноту, був життєрадісним, втішався і насолоджувався життям”. Духівник пригадав, коли приходив до Василя, то бачив в його очах радість, він відчував, що поборе цю хворобу. Бо мав сильну віру.

Коли Василеві стало легше, він прийшов у храм, в якому якраз служився Акафіст до Пресвятої Богородиці, приступився до Чудотворної ікони Кам’янка-Струмилової Матері Божої, молився і просив про оздоровлення. Були надії, були сподівання. Але недовго після того Василь прожив на цій землі. Хоч тривалий час мужньо боровся із важкою недугою, помер у Варшаві, де проходив лікування у центрі онкології.

“Ми сумуємо і скорбимо за ним тому, що востаннє бачимо його тут на землі. Ми виявляємо повагу, але ми повинні пам’ятати, що в тому стані, в якому перебуває Василь, він найбільше потребує нашої молитви. Ми повинні тепер усією спільнотою щиро молитися за упокоєння душі новопреставленого Василя, щоб Господь підняв його із цього довгого сну, як сина наїнської вдови, до життя вічного. Амінь. Слава Ісусу Христу!”, – такими словами завершив священик.

Поховали Героя у селі Стрептів Кам’янка-Бузького району.

 


Розповісти у соціальних мережах



Ще більше новин: