k2FtbBdWr1

Педагог, учений, громадянин – В.О.Сухомлинський

В.Сухомлинський – заслужений учитель України, лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка. Василь Олександрович належить до цілої плеяди педагогів-дослідників ХХ століття, на чиїх ідеях і досі ґрунтується розвиток педагогічної науки. Педагогічна спадщина Василя Сухомлинського грандіозна за обсягом і багатством гуманістичного змісту. Усе найцінніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури. Велика, самобутня спадщина вченого з плином часу привертає все більше уваги. Без його творчості не можна уявити й сучасної гуманної педагогіки, основні ідеї якої чітко простежуються у Концепції Нової української школи.

В.О. Сухомлинський, використовуючи й розвиваючи багатий арсенал народної педагогіки, створив наукову концепцію формування досконалої особливості. Основними ідеями цієї концепції були й залишаються: гуманне та бережливе ставлення до людини; національна спрямованість та етнізація виховання; любов та пошана до духовності, національних і загальнолюдських цінностей; культ школи, розуму, знань, рідного слова; створення ситуацій успіху. Глибоке й щире її усвідомлення сучасними науковцями і практиками виховання спроможне допомогти, подолати абстрактні уявлення про виховні технології, канонічність підходів, відкритість до нових проблем, що постають в умовах трансформаційних змін в Україні. В.О. Сухомлинський, як видатний педагог, розумів, що вихователь починається з того, що переймається світоглядними принципами молодої людини. Розмірковуючи про це, він ще на початку своєї творчої діяльності переконався, що світогляд – це не просто сукупність правильних поглядів на світ або людські знання, які отримані шляхом ущільнення інформації. Знання, не маючи абсолютної цінності, не можуть бути кінцевим результатом навчального процесу. Абсолютизація їх є вадою просвітницької концепції людини, що зумовило в свій час появу репресивної педагогіки. Світогляд – інтегральне духовне утворення, що складається із наукових знань, віри у ці знання і спонуки до практичної дії, вчинку, до певного способу життя та думки. Це – логіка розуму і культура почуттів, інтелект і дії в їх інтегральній цілісності. Свого роду золотим куполом храму світогляду, за Сухомлинським, є переконання, в яких світогляд зрошується зі світом почуттів і формами поведінки. Саме таке утворення окреслює особистість, надаючи якісну визначеність її духовному світу – цьому резервуару вчинків, діянь, ставлення до інших. Саме вони виконують у житті кожного з нас роль будівника мотиву діяльності, засвідчуючи нашу життєву позицію, духовно-практичну присутність в ролі культури. Будучи творчою людиною, педагог-гуманіст вважав, що педагогічна теорія розвивається доти, доки вона живе, і збагачується на практиці, у новаторській діяльності тисяч педагогів. Віддаючи шану педагогічній спадщині видатного педагога Василя Сухомлинського – підносимо це ім’я на ту висоту, якої він справедливо заслуговує. Вдячне українство дивиться й сприймає його постать як активного співучасника у вирішенні нинішніх соціально-педагогічних проблем державної ваги, серед яких особливо висуваються виховання молодого покоління в кризових умовах соціалізації, досягнення якісних характеристик знання його широти, універсальності, гнучкості, еволюційності. Саме тому він залишається не тільки нашим сучасником, а й взірцем великого вчителя для майбутніх поколінь педагогів.


Розповісти у соціальних мережах



Ще більше новин: