k2FtbBdWr1

Відбулися урочистості з нагоди вшанування пам’яті полеглих за волю України на хуторі Киї

DSC04208 - Копія

16 вересня голова райдержадміністрації Володимир Кирилич взяв участь в урочистостях з нагоди вшанування пам’яті полеглих за волю України. Заходи відбулися на спаленому більшовиками 18 вересня 1944 року хуторі Киї, що розташований на межі Кам’янка-Бузького та Радехівського районів.

Панахиду відслужив настоятель храму УГКЦ села Тишиця о. Мирослав Ковальчук. Присутні вшанували хвилиною мовчання полеглих борців за волю України. Від влади та громадськості до символічної могили – Хреста було покладено корзину квітів.

«Більше півстоліття назад, на цьому місці, де тепер капличка, стояла хатина сім’ї Богдана Свистуна. В той час не було великих статків, потрібно було важко працювати щоб перезимувати, щоб щось залишилося посіяти на весні. Але було те, про що ми маємо пам’ятати, розуміти і що для нас має бути прикладом – в їхніх душах була величезна любов, бажання побудувати незалежну, міцну українську державу, – звернувся до присутніх голова райдержадміністрації Володимир Кирилич. – В літописі Української повстанської армії написано, що 15 вересня 1944 року військом НКВД була організована облава між чотирма селами: Нестаничі, Яструбичі, Тишиця і Радванці. Повстанці дали бій, який тривав цілу добу. В результаті цього було знищено понад 100 більшовиків, в тому числі полковника, близько 90 було поранених. Втрат серед українських повстанців не було, за виключенням одного пораненого. І через ніч вони успішно вийшли з оточення. Але 18 вересня 1944 Киї були спалені, а дружина Богдана Свистуна Марія була арештована.

Якщо заглянути ще давніше в історію, то цього року ми святкуватимемо сторіччя проголошення Української державності. Як бачимо історія має властивість повторюватися. Можливо на щастя, бо дає нам можливість виправити помилки, які були допущені, дає можливість нам використати ті знання, ту волю, ту правду, яку мали наші батьки, діди, предки.

Сьогодні перед нами також стоїть вибір. Історія розпорядилася таким чином, що ми географічно на межі двох цивілізацій – Європейської цивілізації та східної імперії. Питання де ми, з ким ми і як нам далі жити є актуальними. Змінилися методи, змінилися маски, війна стала гібридною, але від того не менш болючою для нас. Двадцять тисяч представників Львівщини захищають мирне небо над нашими головами. Щодня ми з тривогою заглядаємо в мас-медіа, рахуючи обстріли і серце б’ється, не дай Бог хто не загинув. Постійна тривога. Однак сьогодні я впевнений, ми чітко розуміємо, що зможемо тоді дивитися у наше світле майбутнє, коли в нас буде своя армія, своя потужна економіка і коли ми будемо розуміти, що де би ми не були, в який час ми б не жили – держава понад усе. Тому шануймо нашу історію, пам’ятаймо героїчні незабутні вчинки наших дідів, наших земляків, шануймо історію, працюймо на благо нашої України. Слава Україні!»

Опісля відбувся фестиваль повстанської пісні.


Розповісти у соціальних мережах



Ще більше новин: